«Поміж тілами1, майстернями2, розмовами3, діями4 та спогадами5» - так, із значною мірою невизначеності, ми спробували окреслити художні практики сучасних Львова та Ужгорода під час нашого дослідження на початку 2014 року. Тоді це було радше недостатньо артикульоване відчуття, що його по собі залишило наше ближче знайомство із мистецькими сценами обох міст. Розтягнуті в часі та просторі невпинні спостереження, організація особистих речей, зображень й текстів та найрізноманітніші ледь не рутинні заняття прошивають щодення буття художників і спільнот цього регіону, уникаючи сталості, визначеності й завершеності.
«36 пострілів у вигляді яскравих синіх куль, що розкриваються у небі на пишні зелено-фіолетові півонії» – уривок із останньої поетичної збірки Станіслава Туріни, що був апропрійований художником з інструкції на коробці феєрверків для домашнього використання. Ця фраза, що мерехтить відтінками значень зі зміною контексту ужитку, несподівано схоплює той особливий тип художнього мислення, який важко піддається опису. Адже таке мислення визначається не процесом «вироблення» завершеного проекту чи твору, а хаотичними та водночас свідомими творчими практиками, розчиненими в способі життя й мислення про нього, де межі приватного-публічного, професійного-профанного, побутового-робочого, особистого-спільного, створеного-знайденого - долаються з легкістю та в обох напрямках.
«Відкритий архів», який став для нас формою вивчення художніх практик Львова й Ужгорода, побудований з окремих профілів авторів за принципом «родинного дерева». Онлайн-платформа openachive.com.ua, щоправда, передбачає й інший спосіб «читання» - за теґами, виокремленими в ході дослідження відповідно до способу творення, репрезентації чи тематичного наповнення окремих проектів. Ці теґи створюють численні мережі зв'язків, на перетині яких можливо активувати знання про мистецтво регіону.
Виставка «36 пострілів» слідує принципам архіву в експозиції та вибудовує мережевий наратив із залученням різних предметів - самостійних художніх творів, фрагментів тривалих проектів, документації дій та діяльності, матеріалів для творчості, артефактів виставкового процесу (оригіналів і копій), самвидаву й численних текстів різного ґатунку.
Єдина нова робота, створена спеціально для простору арт-центру Я Галерея в Дніпропетровську – «Один м3» Відкритої групи. На пропозицію художників та за згодою керівників арт-центру, Відкритій групі буде передано для виставкової діяльності визначений один кубічний метр простору галереї на Гусенка, 17, на термін існування інституції в цьому конкретному просторі. Цей санкціонований партизанінґ є першою спробою художників експортувати власний спосіб художнього мислення в інший контекст, ба більше – на територію інституції з власною програмою, завданнями та стратегією. Обопільна відповідальність і довіра між художником та інституцією, які є необхідними передумовами реалізації цього проекту, є важливим прецедентом у професійних взаємовідносинах у мистецькій царині.
