Юрій Соколов

Альбом-архів, в якому художник дбайливо зібрав приватні фотографії, документацію власних кураторських та художніх творів, тексти, самвидав-публікації та інші дотичні до його концептуальної практики матеріали. Альбом було створено як подарунок власній дружині з нагоди їхнього перфомативного весілля у Швейцарії.

51

Фойє Музею етнографії та художнього промислу на Площі Ринок запронували Юрію Соколову в якості приміщення для проведення виставок актуального мистецтва, що на той час було новою для Львову практикою. Згідно з офіційним прес-релізом, “галерею “Децима” було засновано у грудні 1993 року як публічну некомерційну інституцію вузьким колом львівської інтелегенції – культурологами, художниками, архітекторами, письменниками”. Першою виставкою в цьому визначальному для початку 1990-х місці був груповий проект під назвою “Пошук примхливих зваб” за участю 13-ти художниць зі Львова, Києва та Берна. Як зазначає Гліб Вишеславський, виставки в “Децимі” мали виразно концептуальний характер: проект “Мітоформи” Стаса Горського апелював до проблеми творення національної ідеї через роботу із чавунними уламками форм, що використовувались для скульптурного лиття монументу Шевченка; інсталяція “Транзит” Юрія Соломка працювала із почуттям ностальгії через відтворення в просторі галереї житлової кімнати 1950-х рр.; акція “Мільйон квітів” Юрія Соколова встановлювала зв’язок зі світоми здобутками концептуалізму - від художників кола “The Kitchen” у Нью-Йорку до акцій Авдея Тер-Оганяна в Москві;

Не зважаючи на регулярну виставкову програму та громадську популярність галерею невдовзі було закрито через непорозуміння із власниками приміщення. Однак, Юрій Соколов продовжив програмну діяльність “Децими”, перенісши її на власну територію – пізніше галерея стала відомою під назвою “Червоні Рури”.

Горище, підвал та внутрішнє підвір’я старого львівського багатоквартирного будинку, де мешкає Юрій Соколов, стали логічними послідовником галереї “Децима”. У “Червоних Рурах” (що спочатку працювала під старою назвою та впізнаваною вивіскою з Площі Ринок) виставлялись піонери актуальних художніх практик Львова (С. Якунін, Д. Кузовкін, А. Сидоренко), а також збирались неформальні тусовки. Сьогодні подвір’я, наповнене залишками фестивальних робіт та елементами японського саду, що його розбив Соколов, стало артефактом саме по собі. На чердаку зберігається розлогий, проте неструктурованих архів художника. А підвал використовується за своїм початком призначенням – як сховище для домашньої консервації.

Юрій Соколов: “Були такі друзі, були такі можливості: сама ця квартири, цей підвал, це горище - то є частина життя і всіх захоплень. Навіть не виставки були важливим - важливо було зібратися й бухнути! Але не бухнуту в сенсі “випити на лавочці”, а поговорити, поспілкуватися, пригостити… Й площа дозволяє: людина живе, і їй площа дозволяє когось прийняти. І тут не тільке бажання людині потрібно - певна доброта - а й тусовочність в якомусь високому розумінні. Тусовка як стиль життя, як вид діяльності.”

16

Акція "Мільйон квітів..." в галереї Децима була своєрідною присвятою американському мінімалізму та російському акціонізму. За словами дослідника Гліба Вишеславського, вона "являла собою мінімалістичну концептуальну репліку — рефлексію на композиції колег попередніх років, зокрема Тер-Оганяна в Трьохпрудному провулку (Москва), а також діяльність галереї «Кітчен» в Нью-Йорку та ін. Засоби були підкреслено мінімалістичними: бузина по всій підлозі та декілька надрукованих на машинці текстів — на стінах." 

5