Закрити всі вікна
Подiлитися екраном

мова

Не буде перебільшенням стверджувати, що принциповою «сполучною речовиною» сучасної західноукраїнської мистецької спільноти є постійна насичена комунікація між її учасниками, а близьке коло спілкування з колегами-однодумцями-друзями нерідко є єдиним органічним майданчиком для перезентації художніх ідей та доробку. Як повідомляє Людмила Воропай в глосарії до проекту «Неможлива спільнота»: «В повседневном словоупотреблении под коммуникацией обычно понимают процесс свободного обмена вербальной, визуальной и прочей информацией между двумя и более субъектами. [...] “Сообщать” в значении “делать общим” в качестве исходного значения латинского глагола communicare предполагает наличие некой, условно говоря, субстанции, которая и делается общей, то есть сообщается в акте коммуникации [...]» [1]. Таким чином, мова стає не просто інструментом вираження, але спільним простором творення. А також демократичним художнім медіумом, що дозволяє працювати над якісним художнім продуктом без технічною, фінансової та інституційної підтримки - передусім завдяки красномовству, літературним та поліграфічним здібностям. Експериментальна поезія, тиражні та унікальні самвидави, текстуальні композиції та ситуативні виступи наживо - подібні проекти, що тематизують мову та мімікрують під інші жанри культурного виробництва знайдуться в портфоліо багатьох львівських та ужгородських авторів.


Чи не найбільш показовою постатю в цьому контексті є львів’янин Любомир Тимків, «людина Ренесансу», як жартома називає його Стас Туріна. Окрім художньої практики, роботи реставратором та курування гаражної галереї tymutopiyapres, Тимків пише вірші, займається асемічним письмом (таким, що не включає слова), періодично виступає незалежним видавцем та «самвидає» невеличкі збірки власної поезії та творів друзів, а також друкується в аналогічних збірках іноземних митців, з якими роками листується та обмінюється mail art’ом. Останнє видання Тимківа — невеличка проте вигадливо надрукована збірка експериментальної поезії Станіслава Туріни «Обкладинка», цитату з якої («36 пострілів у вигляді яскравих синіх куль, що розкриваються у небі на пишні зелено-фіолетові півонії») було винесено в назву чергової виставки за мотивами «Відкритого архіву».


Потяг до «друкованого слова» проявляється також в продукуванні рукотворних артбуків, що існуюють в одному-двух примірниках та дбайливо зберігаються авторами в домашніх архівах. Або ж «виходять» до ширшої аудиторії та друкуються самвидавом обмеженим накаладом, переважно для знову таки дружнього розповсюдження. Піонерами закарпатського сучасного самвидаву є Вадим Харабарук та Андрій Стегура, що створили перші 10 рукописних примірників мистецького журналу «Я1» в 1989 році. В 1996 та 1998 рр. були надруковані обмеженим накладом наступні два числа журналу, до яких долучилися нові автори кола «Поптрансу». Для останніх мова загалом та закарпатський діалект як культурний феномен зокрема, стали однією з наскрізних мотивів багатьох проектів, включно з...живописними. Спільна серія картин Марселя Ониська та Роберта Саллера «Карпатський альбом» демонструє обкладинки неіснуючих платівок місцевих неіснуючих гуртів з гучними (та малозрозумілими) назвами, стилістика яких влучно відповідає неписаним законам поп-індустрії. Тлумачення всіх екзотичних слів на обладинках знаходимо в словнику, що додається до проекту разом зі стереотипними рецензіями типового музичного критика, що посилюють правдоподібність картин-платівок та іронічний настрій їх авторів.


Іншою помітною лінією є російськомовна текстова практика (Юрій Соколов, Не_Два), коріння якої пов’язане з російською літературною традицією, а також (як у випадку з Юрієм Соколовим) певним зв’язком з московською концептуальною сценою 1980-1990-х рр. Яскравим свідченням особливих стосунків з історією літератури є, мабуть, присвоєння ім’я Майка Йогансена [2] 7-й Львівській академії мистецтва та літератури, що її «заснували» Юрій Соколов та Дмитро Кузовкін в 1995 році. Ця ефемерна інституція — цілком очікувано! – мала власне періодичне видання — «Вісник Академії», різні числа якого існуюють в єдиному екземплярі та являють собою радше чергову варіацію спільнотворчості Соколова та Кузовкіна. Ну а вершиною загравання з публіцистичним жанром можна в даному випадку сміливо вважати «Інтерв’ю з самим собою», записане Юрієм Соколовим в 1990-х рр. за всіма правилами арт-журналістики з її запитаннями-ні-про-що («Місце еклектики в твоїй творчості?») та розлогими зарозумілими відповідями.


Чи є всі вищезгадані приклади автомномними витворами мистецтва? Мабуть, є виключення. Але, без сумніву, всі ці тексти, діалоги, поезія, папери та числена документація вируючого життя двох міст (див. #творення спільнот) якнайкраще фіксують акти комунікації між їхніми культурними героями, і через них ця невпинна комунікація постає явищем із абсолютною художньої цінністю. Розмірковуючи про комунікативні практики в світовому контексті Людмила Воропай зазначає, що зміст тієї чи іншої художньої події стає менш важливим за породжену нею ситуацію комунікації між художником і глядачами й глядачів між собою, і вже зовсім не обов’зково виробляти спеціальний художній об’єкт. Художнику, натомість, «достатньо лише представити публіці власний Dasein яким він є, відбиваючи при цьому (навмисно чи ні) свою роль комунікатора (або “комутатора”), який створює комунікативне поле». [3]


  1. Глоссарий. Каталог проекта Виктора Мизиано “Невозможное сообщество”, с. 51, http://www.ic.mmoma.ru/catalogue/
  2. Майк Йогансен - відомий український поет періоду так званого  “Розстріляного Відродження”, мешкав в Харкові та писав в 1920-30-х рр. виключно українською мовою
  3. Глоссарий, с. 52
Проекти
2014
Ярослав Футимський, рівнонаповненість. рівнозначність (* можливі і неможливі прогулянки поруч)
перформанс (фотодокументація Олексія Салманова), Київ

Текст художника до проекту:

 

це з самого початку наративні прогулянки з текстовим описом.

це швидше поетична практика з поліжестовим наповненням і мультипредметними об"єктами.

більшість описових текстів апелюють до особистих асиміляційних процесів.

більшість жестів - ілюстрування внутрішніх питань про рівність і рівнозначність.

відсутня свідома робота з пластикою. лише буденне переміщення у визначеному медійному просторі.

відсутня ієрархія між текстовою складовою, жестами, предметами, тілом і локацією.

рівнонаповненість. рівнозначність*

 

*можливі і неможливі прогулянки поруч.

 

переферія тут розчинена. ми на досяжній відстані

трохи осторонь середмістя постімперської метрополії.

тут не потрібно знімати бруківку щоб побачити пляж.

ми - пляж. нанесений водою пісок - пляж. 

тут варто капітулювати.

рівнозначність принесена сюди популярною культурою

С.С. Сatch = ZZ Top.

тут вільно дихається

але вода тут мильного кольору

тут вільно ходиться 

але повітря тут таке ж як і ззовні.і.

це ще одна програна війна часів внутрішньої міграції.

Либідь завжди дорівнює Полтва.

переселення (тимчасове) настільне перетворення (перевтілення).

ще раз про Еву Зажицьку та про право на капітуляцію

ще раз про Стаса Туріну та практики перенесення.

одиничний зовнішньоперфомативний контакт. ми на досяжній відстані

коли закінчується шлях між мостами.

присядь при вході під міст.т. бетон + річка = бетон + річка.

2014
перформанс, Центр Леся Курбаса, Київ

Текст художників до проекту:

 

Україна страшенно втомилася від романтизму, який, наче і не було катастрофічного 20-го сторіччя, ще домінує у дискурсі національної культури. “Поховайте та вставайте...” - настільки звичний, знесилений 150-річним вживанням, заклик поета-революціонера раптом на наших очах набув актуальності жахливого непередбачуваного сьогодні. Кайдани декоративної, поверхневої, ідеологічної культури символу рвуться, самі по собі розсипаються на порох — адже вони ніколи не були реальними. Коли реальність мовчить, мистецтво промовляє за неї. Коли реальність говорить, мистецтво може тільки волати про своє безсилля та вчитися в цього безсилля. Наступ реальності на життя дивним чином співпав з ювілейним роком Т.Г.Шевченка, який за останнє 200-річчя багато чого натерпівся від своїх “земляків” та втомився від, наприклад, такої гидоти: “Взяти до відома, що Тарас Шевченко – національний символ та моральний авторитет Українського народу, а його творчість – духовна спадщина і національна святиня України”. (із заяви Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі) Нас зацікавили тексти Шевченка-радикала (фрагмент віршу “Варнак”), лірика (“Л.") та пророка (“Доля”) - слова, що звучать у виставі, повертають собі свою силу.

2013
колаж
2013
Анастасія Руднєва, З проекту "Зріз контекстної присутності"
папiр формату А4. ксерокс, галерея "Дзига", Львiв
2013
об'єкт, о. Бірючій

Об'єкт було створено під час пленеру на осторі Бірючій у Запорізькій області. Встановлений на ґанку датчик руху реагує на наближення людини й "зустрічає" гостя ясравим світлом. Звичайна комунальна лампа підсвічує нафарбоване через трафарет слово "ВДОХ", що відсилає до радянського "ВХОД". Художник також планує створити лампу "ВЫДОХ" в іншому кінці України, на Закарпатті. 

2013
об'єкти

Безіменні книги із вклеєнними повідомленнями-аплікаціями, буцімто адресованими невідомій коханій, яка можливо побачить їх випадково одного дня на бібліотечній полиці... Така нарочито наївно-романтична преамбула, якою Стегура супроводжує свої обєкти, підкреслює їх абсурдну сутність - випадкова книга, позбавлена своєї початкової функції медіатора надрукованого в ній текстового повідомлення стає, натомість, технічним носієм іншого тексту, зміст якого, в свою чергу, також позбавлений видимого сенсу та, врешті, й адресату. Задумані умовним мрійливим alter ego художника як засоби приватної комунікації, ці книги-листи ніби зависли в певному ніде” - між реальним обєктом, який неможливо ані надіслати далі, ані повернути назад до бібліотеки, та художнім твором, в основі якого лежить спостереження за природою мови та межами умовності її графічного вираження

 

Текст художника до проекту:

 

Ночь. Ты читаешь книгу, но всё-равно думаешь о своём, думаешь о ней. 

И мысленно пишешь ей послания, хочешь чтобы она поняла всё, хочешь этого и боишься  одновременно…

Ты вклеиваешь в книги анонимные послания, возможно в надежде, что когда-нибудь дашь почитать эту книгу ей…

и она найдёт там твои послания… 

Возможно это тайные послания, оставленные в библиотечных книгах.

2013
Андрій Стегура, 92 дні літа
об'єкт, Тимчасова виставка, Ужгород

Об'єкт "92 дні літа" - невеликий клаптик паперу, на якому на манер "робінзонівського" календарю зафіксовано тривання найвеселішої пори року. Про це, зокрема, нагадують різнокольорові олівці, якими користувавя автор. Роботу створено спеціально для Тимчасової виставки ІІІ, яка тематизує плинність й інші властивості часу.

2012
Любомир Тимків, Механічні пристрої для автоматичного продукування поезії – “Поетична Дада Машина” & “Машина для створення поезії асемічного письма”
дія, задокументована на відео, На відкритти виставки Марко Джовеналі "Символи (та) енциклопедія», галерея "тимутопіяпрес" 6 жовтня 2012 Львів, Україна
2012
Станіслав Туріна, Знак питання - Знак відповіді
паблік-арт, Львів
2011триває
об'єкт, паблік-арт
2010триває
Не_Два, Vol`No_
"виявлені" об'єкти та явища + участь і взаємодія з середовищем + фотофіксація + пряма передача далі

Авторский текст до проекту:

 

Прозрачное знамя.

 

На нём нет застывшего цвета, нет регламентированных атрибутов, нет символов прибитых 
гвоздями из мёртвой головы, из памяти сомнительных барельефов с чёткими датами «от/до».

 

Мы не пытаемся (как голодные собаки) пометить этим знаменем некие неизведанные ранее 
территории, воткнуть его на горную вершину, полюса или рейхстаг, называя «своим» именем!

 

Через знамя видим:

 

Знакомые\незнакомые реки, горы, поляны, леса, минералы, лица и другие родственные потоки 

живой энергии, которую совсем не обязательно маркировать и пытаться навязать им (потокам) 
свои правила.

 

Мы несём вам такое же неоригинальное как воздух известие , что-то очень важное, незаменимое 
и необходимое , то что у вас 

 

УЖЕ ЕСТЬ

2008
Любомир Тимків, маніфест “Проти НСХУ”
текст

Любомир Тимків

 

ПРОТИ НСХУ (поетичний маніфест)

 

Якщо ти художник

і інших ти сфер,

НСХУ для тебе

це “Ху” від тепер.

 

Так, пенсію зроблять

і честь і хвала,

та ось на плечах

не твоя голова.

 

І звідки ж узятись

там силам новим,

коли все гниле

віддають молодим.

 

Достатньо, пожило

розбещене Ню,

НСХУ час скидати

В кромешну пітьму.

2008триває
Не_Два, не_наглядная агитация + asemic_write & post_literature
"виявлені" об'єкти та явища + участь і взаємодія з середовищем + фотофіксація + пряма передача далі

Авторський текст до проекту:

 

Мы – То, что написано в наших документах? То, что думают о нас соседи? То, что едим? То что
рассказывают в слоях договорной реальности ?..

 

Мы – Русла? Поток? И частица и волна? Сразу?

 

Наблюдая разными формы передачи энергии, которые не паразитируют на поверхностных слоях 
связанных с получением прибыли, явными политическими контекстами и прочими видами 
производства сомнительных праздников на продажу, Почему ни попробовать Поиск Путей 
паритетного взаимодействия разнополярных сред и субстанций?

 

Когда приходит Доверие и Равновесие после нарушения Равновесия - Возможен ли приход 
обновлённой Осознанной Ясности, простая улыбка БЕЗ ПРИЧИНЫ,

 

Где не важно «Кто говорит», а существеннее «что слышим»?

2008
Марсель Онисько, Карпатський альбом (спільно з Робертом Саллером)
полотно, трафарет, акрил, текст

Текст художників про проект:

 

Ты живешь где-то не там, где хотелось бы? Тогда найди время и подходящее место для хорошего трипа: удобное кресло, электрокамин, плед на ногах… а за окном идет дождь, дико воет ветер в проводах, последние трамваи идут в депо…
 
Ты закрываешь глаза или разглядываешь давно приевшийся узор старых обоев и вдруг отчетливо слышишь близкие с детства звуки: бурлящий водопад, олень осторожно подходит к ручью, за ним пристально наблюдает медведь. Ароматы трав и пряные запахи грибов – все настолько настоящее, что ты сам становишься частью этой картинки. И вот ты садишься в вагонетку горной узкоколейки и думаешь, какая же музыка должна звучать в этот момент.
 
Мысли текут, ум перебирает твою старую коллекцию пластинок и, не найдя ничего подходящего, ты выдумываешь новую, как раз к такому случаю.
 
Закройте глаза и послушайте эту музыку. Откройте и рассмотрите карпатский альбом, вместе с нами.

 

Словарь непонятных слов и выражений:

 

балта – топор

бо – потому что

ватра – костёр

весільна - свадебная

ганджа – порок, недостаток

гута ня побила – кондрашка меня хватила

крумплі – картофель, картошка  

кунь - конь

малтер – строительный раствор

на рушничок – атрибут свадебного обряда

недуйдова – неуклюжая

обабіч – по обе стороны 

подзвони ми – позвони мне

се ко – кто это

се ми – это мы

серенча – удача

файно – хорошо

файта – порода, родня

фрас – чёрт

шлях – путь, дорога


2007триває
Не_Два, transitions=переходы=пасіка нескінчена
знайдені об'єкти і явища, фотофіксація

Авторський текст до проекту:

 

( переходы


_ ещё внимание топчется с ноги на ногу в месте запуска и посадки _ уже в отпуске шарики 
_ летят к своим, наверх _ ещё разговор в открытом заново воздухе _ между слоями разных 
скоростей с местом печати наматывается на палец _ уже нет необходимости нажимать 
на дверной звонок ещё _ резидент с отметками «куда» «кому» «адрес отправителя» 
уже нырнул_ миновал мембрану и осел по ту сторону ( ----- ( щель-невидимку встретил 
неожиданно _ ( улей ? танковая прорезь для присмотра за дорогой ? ) _ шел дальше, 
как собирал в воздухе эти дефисы, соединительные знаки между средами обретания, 
самодостаточные интервалы в длящемся как море промежутке, в открытом диапазоне _ ( -
---- ( шел и собирал эти неброские пробелы_ внешне схожие частоты, тождественные на 
глазную ощупь _ меняется фон окружения _ зазоры рождённые для передачи_ избавленные 
от людского диктата места и времени, от произвола идеи польз и целей _ на сцене – 
газеты, открытки, квитанции об оплате, рекламная дребедень _ они в главных ролях _ 
пограничный взгляд почтальона и встречающей стороны не задерживается на сквозном тире 
вставленном в двери между внешним и внутренним _ размывая поляризацию ( ----- ( пасека 
связи росла _ пока ближе ко 2-й сотне скромных проводников не увидел над щёлкой, где 
ныряют\выныривают письма - надпись белым: «ПЕРЕХОД» 


( 2007

1999
Юрій Соколов, Моей жене
мішана техніка

Альбом-архів, в якому художник дбайливо зібрав приватні фотографії, документацію власних кураторських та художніх творів, тексти, самвидав-публікації та інші дотичні до його концептуальної практики матеріали. Альбом було створено як подарунок власній дружині з нагоди їхнього перфомативного весілля у Швейцарії.

19801990-ті
Юрій Соколов, Інтерв'ю
рукописи
Виставки