Відкрита група

Текст художників про проект:

Створення відкритих галерей - символ, що створює межі, ніби хоче зловити невпіймане, зловити пустоту. Паралельно ставячи питання про існування галереї без художника, художника без галереї.

Цей візуальний проект надихається спробами "матеріалізації" "неможливого" в мистецтві через застосування нових форматів. Головною метою проекту є реалізація та трансформація. Спроба і досвід створення нового простору, виокремлення певної протяжності життя. Соціальне значення, тобто підняття питання про відсутність галерей у цьому проекті на даний момент відходить на другий план. Було б достатньо виставкових залів, цей проект не втратив би актуальності для нас.

Проект "Відкрита галерея" реалізується на територіях відомих, малознаних і тих що знаходяться поза контекстом українського мистецького середовища. В просторі реальних міфів, міфів - реальних галерей: тих, які ніколи не існували, тих, документація яких була втрачена.

Важливою складовою стає створення простору до і після. Тобто, розставлення точок від альфи до омеги. В перспективі це середовище розвивається, утворюючи вторинні прецеденти чи занепадає.

Галерея Два

Реалізовано 20.08.2012

Знаходиться біля г. Чорна Гора, на березі р. Тиса, Закарпатська область, Україна. Галерея являє собою два приміщення в землі (людського зросту) в минулому слугувавші для гашення вапна. Їх конкретні природні та часові метаморфози. Відповідно одне приміщення наповнене стоячою водою - інше порожнє. Єдиним втручанням стали сходи побудовані групою, що запрошують та дають змогу увійти в галерею. Роздивитись все зсередини і ближче.

Галерея Тиса

Реалізовано 21.08.2012

Знаходиться на березі р. Тиса (біля м. Виноградів, Закарпатська область, Україна. В рамках локального фестивалю сучасного мистецтва "Креденс 2012" була створена галерея "Тиса" в одній з покинутих будівель цементного цеху. Галерею було вирішено зробити функціонуючою власне задіявши її простір як класичний експозиційний. Всередині відбулась перша спільна виставка учасників групи.

Галерея на Арсенальній площі

Реалізовано 08.09.2012

Простір навколо художника і є так званою галереєю, а художник і є так званим об’єктом, який завжди спостерігає збоку, але водночас залишається в центрі. Створення штучних галерей є певним символом, що створює межі, хоче зловити не впіймане.

Галерея була створена в рамках тижня актуального мистецтва у Львові восени 2012. Конструкція складається з 3-ох і 4–ох метрових планок. Окрім проявлення публічного простору міста, в проекті закладена і соціальна складова: учасники групи залучали до проекту, проводячи збір коштів на деревину. Беручи лише ціну однієї планки з однієї людини.

Галерея з видом на ліс

Реалізовано 18.10.2012

Реалізована під час перебування групи на резиденції Granny Hall. В лісопосадці біля с. Самійличі, Волинська область, Україна. Крейдою були наведені умовні стіни галереї. План був продиктований розташуванням дерев в лісопосадці і зовнішньо являє собою знак відліку візуального досвіду.

Галерея 550 кв. метрів

Реалізовано 19.10.2012

Реалізована під час перебування групи на резиденції Granny Hall. Інспірацією до візуальної форми реалізації стала звична методика забудівельної підготовки початкового етапу. Що була окреслена ниткою натягнутою між кілками. Галерея в полі запрошувала до себе довгим 30-метровим коридором, який починався з польової стежки. Загальна площа галереї в полі 550 кв. метрів.

Галерея Всередині

Реалізовано 19.07.2013

Інколи людського зросту достатньо. Інколи й достатньо просто людського. Інколи й достатньо просто зняти шар землі, відкрити поверхню, щоб те, що ти завжди відчував ззовні і належним, відчути змінним і зсередини.

1,7 метрів, 8 метрів землі. Виявленої, вийнятої.

1,7 метрів, 8 метрів зміненої (не обов’язково на краще) системи.

Ретерреторіалізація (від землі до території).

Галерея відкрита.

Галерея на відрізку дороги

Реалізовано 22.08.2014

Галерея створена на відрізку дороги, де межі експозиції визначаються двома звичайними дорожними знаками, які зазвичай  інформують про наступний населений пункт на шляху та його закінчення. Експозиція мала приблизно 200 метрів по траекторії дороги і була можливою для перегляду за один раз.

Галерея була створена в рамках фестивалю «Креденц», на околиці Відпочинкового табору "Скалка", Кам'яниця, Ужгородський район Закарпатської обл.

Галерея Стрий–Бірючий

Реалізовано 12.09.2014 

Галерея була створена восени 2014 року з двома точками відліку у вигляді двох дорожніх знаків. Перший втановлений на річці Стрий у Львівській обл., другий — на півострові Бірючий Запорізької обл. Цього разу основою відліку експозиції стала «крива річки» (а точніше води), яка через ще одну, більшу, річку впадає в море. Таким чином згідно з рухом води, шлях який треба подолати для огляду експозиції галереї становить близько 1000 км. Група дала відлік простору, який з об'єктивних причин залишився невідвіданим навіть самими учасниками проекту.

Галерею було створено в рамках Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва «Бірючий 014», Запорізька область, півострів Бірючий.

29

Gallery with a Forest View

Текст художників про проект:

Даний проект можна назвати досить послідовним. Попередні відкриті галереї буквально "будувались" нами, тобто для демаркації, окреслення простору ми завжди використовували засоби для матеріалізації цього самого простору, або ж — його меж.

Перший крок в цьому проекті — це відмова від наративної, матеріальної демаркації. Цього разу простір фіксується виключно «зором» кожного учасника, з чотирьох визначених нами точок.

Кожна камера — це в першу чергу можливість фіксування симультанності існування (протяжності в часі) одного простору в 4-х його координатах.

Система виміру — час. Скільки б кілометрів ми не пройшли, весь проект вимірюється в 9-ти годинах запису на кожній камері щодня, що продиктовано годинами роботи інституції, в стінах якої реалізовувався проект.

2-й крок — пошук онлайн. Наше життя яке, як виходить, ми так само фіксуємо на камерах. Одночасність нашого існування. Поряд і окремо. Відповідно підключається дискурс існування групи.

Фіксація галереї у вже й так ніби постійно фіксованому нами тими же камерами це жест. Жест виокремлення. Саме тому нам постійно необхідно дбати про чистоту, «тишину», контрастність цього виокремлення.

Під час реалізації проекту весь 9-ти годинний потік транслювався онлайн виключно в залі експозиції в арт-центрі.

3-й крок — документація. Існування галереї після того, як ми припинили фіксацію — абстрактне. Повною мірою (хоча б в часі, в «протяжності») галерея існує у вигляді записаної інформації на флешці.
Все інше в рамах — спосіб читабельного її опису.

Складові елементи документації :

1. Назва, дата

2. Скріншоти одночасно фіксованого простору з кожної камери (a, b, c, d).

3. Цифровий носій з 4-канальним відеозаписом зафіксованого простору.

4. Можливий пояснювальний текст, тривалість простору (хв) та місце фіксації.

5. Можливий артефакт.

За 59 днів протяжності проекту до основного складу групи долучалися на один день також інші учасники :

Юля Ібрагімова, Павло Ковач (старший), Сергій Якунін, Анатолій Татаренко, Олексій Салманов, Володимир Воротньов, Марія Ланько, Лізавета Герман, Таня Кочубинська, Добриня Іванов, Саша Курмаз, Томаш Гажлінскі, Валерій Кумановський, Любомир Тимків, Лада

Наконечна, Данило Ковач, Іван Олексяк, San Morce, Володимир Топій, В’ячеслав Поляков .

5

"Ключі від галереї", продовження проекту "Галерея Тиса", було створене художниками спеціально для Музичі Christmas Art Fair в Дніпропетровську 2012 року.

Закинутий будиночок на березі Тиси на Закарпатті, що його знайшли учасники Відкритої групи в серпні 2012 року й змогли відімкнути власним ключем, став однією з "Відкритих галерей". Художники створили всередині групову виставку, на якій експонувався один твір від кожного й, від'їжджаючи, замкнули будинок на ключ.

Для Ярмарку у Дніпропетровську вони зробили шість копій ключа від галереї, спакували кожний у окрему коробочку, дадали карту проїзду до галереї та фотографію одного з шести творів, який власник ключів міг забрати собі.

Текст художників про Галерею Тиса

Наприкінці серпня 2012 року  на околицях міста Виноградово, що на Закарпатті, в урочищі Виннички у підніжжі Чорної Гори, на березі річки Тиси, відбувся фестиваль Креденц. Там «Відкрита група» створила одну із галерей під назвою „Тиса” у рамках проекту „Відкрита галерея”.

Серед багатьох закинутих та напівзруйнованих будівель було знайдено маленький будиночок. Потрапити в нього можна було через вибиті вікна. Під час оглядання Павло Ковач спробував відчинити двері власними ключами і йому вдалося. Відкривши будинок учасники групи побачили справжній «White cube», і це був знак, що проект на фестивалі потрібно робити тут.  Назву галереї дала ріка Тиса. Сама галерея знаходиться на відстані 10 метрів від берега. З розповіді організаторів ми дізнались, що територію колишнього заводу і нашу галерею час від часу підтоплює. 

Експозиція складається з шести робіт, зроблених попередньо і  тих, що  створювались безпосередньо на місці.

Учасниками виставки стали:  Стас Туріна (об’єкт „Це”), Юрій Білей (об’єкт „Transfer”), Антон Варга (об’єкт „Іо виправдання”), Олег Перковський („Вікна”), Павло Ковач (об’єкт „Без назви”), Євген Самборський (об’єкт „Свобода”).

7

На час проведення перформансу до складу Відкритої групи увійшов художник Олексій Салманов. Відвідувачів події було запрошено на горище закинутої будівлі у центрі Львова. Кожному, хто заходив до приміщення, де тривав перформанс, Салманов давав картку із написом "Я ввійшов до Відкритої групи", а кожному, хто виходив, відповідно, картку "Я вийшов із Відкритої групи". На стіні біля входу художник також зафіксував час, коли зайшов перший відвідувач, і час, коли вийшов останній. Таким чином перформанс тривав із 16:38 по 16:47 6 вересня 2013 року.

Текст художників про проекту:

Перформанс, в тракті якого кожний глядач-учасник став носієм та свідком часу перебуваня Олексія Салманова в складі Відкритої групи. Фізичне пербування людей в просторі, в який їх запрошував художник, є свідченням входу. А вихід з цього простору підтвердив припинення процесу перебування. Даний перформанс - це жест присутності, втілений за допомогою руху. Склад групи від 16:38 до 16:47 6 вересня 2013 року: Євген Самборський, Олексій Салманов, Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач(junior), Стас Туріна.

9

Текст художників про проект:

Зазвичай проекти відкритої групи відбуваються внаслідок визрівання ідеї в одного або декількох членів групи, подальшим дискурсом, трансформацією і відповідно втіленням. Так стержневим проектом на початку існування групи є довготривалий проект «Відкритої галереї». В ньому кінцевий результат дуже часто залежить від просторових умов середовища. Категорія часу (як обмеження) в цих проектах відходить на другий план.

На відміну від «Відкритої галереї», проект «Між нами», в такому вигляді як він є, відбувся внаслідок чіткого обмеження в часі роботи . Критична його величина можливо й стала однією з причин того, що фіксація часу між нами і стала основою цього експерименту.
Почавши роботу над проектом не визначеним попередньо ні будь якою загальною концепцією, ні якимись особливими умовами простору, за три тижні до відкриття, в намаганні руху до цільного проекту, перед учасниками виникло питання цільності групи. Перед нами чітко постали наші відмінності, існування в кожного індивідуальних позицій, які багато в чому вступали в конфлікт, суперечили один одному. Наступним кроком стало рішення відрефлектувати цей феномен. Феномен спільності. Ситуацію, в якій опинились люди об’єднані одною ціллю. Ми спробували зайняти позицію спостерігача відносно процесу створення проекту в групі. Відносно групи як об’єкту спостереження. З цього моменту намагались абстрагуватись від необхідності завершеності в проекті, нашим розмовам про можливу виставку,їхній фіксації, надали статус повноцінного мистецького об’єкту.

Почався запис. Народжували ідеї, сперечались, відкидали, знову й знову. Зразу ж виникла необхідність взнати пріоритети і мотивації один одного відносно співпраці в групі . Записали інтерв’ю учасників , в першу чергу для внутрішнього користування, для вирішення питань між нами. Зважаючи на те, що ця виставка уявлялась нами як вступ до спільної галерейної діяльності, то відповідно «вступ» вимагав окреслення початкових умов.

За три дні до відкриття, припинили запис. 30 годин розмови. Знак пісочниці виник посередині. Виникав і зникав надалі в дискусії. В кінці вирішили залишити. Забрали до Києва і столи, навколо яких збирались. Як прямі артефакти спільного життя.
Актуальність цього проекту для глядача є сумнівною. Тим не менш, це є спроба Відкритої групи дослідити своє існування.

13

Василь Бажай

Саша Долгий

Сергій Петлюк

Ермолаева Катерина

Сергій  Радкевич  

Ярослав  Футимський

Анатолій  Татаренко

Петро  Ряска         

Мартин Сусленко 

Роберт  Саллер

Сергій  Біба

Юрій  Коваль

Вадим  Харабарук

Влодко Кауфман

Наталя  Шевченко

Kinder   Album 

Олексій Салманов

Олекса Манн

Даніїл Галкін

Даша Кузьмич

Юрій Савтер

Стас Туріна

Сергій Савченко

Костя Смолянінов

Іванна-Катерина Яковина

Іван Небесник

Галя Хорунжа