Текст художника про проект:
Ця робота була створена у період мого двотижневого перебування в Івано-Франківську. Це був мій найдовший візит до рідного міста за останні кілька років. Для створення автопортрету я використав матеріали, котрі знаходились вдома. Форми для зліпків обличчя та рук були відбиті в просіяній глині з городу, для самих зліпків я використовував гіпс, котрий знайшов на будові моїх батьків. Каркас зроблений зі старого розібраного паркана, та одягнений у мій власний одяг. Також для створення скульптури я використав власні аксесуари та волосся. Для чотирьохметрового вимірювального прута у руці послугував старий тримач для телевізійної антени.
Текст художника до проекту:
Перформативна інсталяція створена з моїх особистих речей, котрі протягом повного тривання експозиції з 21.06 до 28.07 знаходились у галереї. Зі мною були тільки ті речі, котрі були на мені, та у моєму рюкзаку. Приходи у галерею та переодягання були документовані у вигляді фото. Кожного дня нова документація доповнювала експозицію.
До 2009 року я жодного разу не виїжджав за межі України, більше того, жодного разу не жив у інших містах окрім Івано-Франківська, звичайно ж, не враховуючи короткі подорожі до друзів чи знайомих, та циклічні літні автостопи до Криму.
У 2009 році я перший раз потрапив до Варшави на рік і три місяці, що стало початком моєї подорожі, котра тягнеться аж до тепер. Послідовність була приблизно така: Варшава, Івано-Франківськ, Делі, Катманду, Івано-Франківськ, Варшава, Львів, Варшава, Санкт-Петербург, Варшава, Берлін, Рим, Берлін, Львів, Айзенгютенштадт, Львів і зараз Київ. За останні чотири роки моїм «домом» ставали квартири, майстерні та галереї, котрі обживалися найнеобхіднішими речами, які помістились у чорний сімдесяти п’яти літровий туристичний рюкзак та приблизно такого ж розміру валізу. Все, що мені здається потрібним, це одяг, більшу частину якого я не одягаю, дещо з техніки – телефон, плеєр, цифрова камера, ipad, ноутбук, зарядні пристрої до кожного, блокнот і ручка та мінімальні засоби гігієни.
У своєму проекті я досліджую тему присутності молодого художника через речі першої необхідності, котрі він бере з собою у різного роду подорожі. Я розглядаю речі як акомулят певної енергії, котра є соціально значущим явищем сучасності, та має потужні невербальні комунікаційні характеристики, що робить актуальним звернення до неї, як інструменту трансляції культурних цінностей. Представлення особистих артефактів, є спробою відкритого діалогу художника з глядачем, на тему фетишизації та повсякденної матеріальності.
